Пісні непереможного українського духу прозвучали на честь Свята Покрови Пресвятої Богородиці й Дня захисника України у Київському муніципальному академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва.

Упродовж двох вечорів переможці Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики “Червона рута–2015” у супроводі симфонічного оркестру і хору театру та джаз-рокових музикантів виконали неповторні пісні Володимира Івасюка та Української Повстанської Армії в авторському опрацюванні відомого українського композитора Романа Мельника. На жаль, він минулої весни передчасно відійшов у кращий із світів. Фактично завдяки цьому автору вперше у Києві на великій оперній сцені прозвучали в талановитому сучасному оркестровому «вбранні» пісні часів визвольних змагань та боротьби за незалежність України, співані в лісових хащах чи при ватрі (власне одна пісня саме так і називалася – «При ватрі»!) та великий масив популярних і малознаних пісень Володимира Івасюка.

У вересні далекого 1970 року – тобто рівно сорок п’ять років тому на Чернівецькому телебаченні вперше транслювалася легендарна нині пісня 21-річного (тепер Героя України) Володимира Івасюка «Червона рута», що перевернула уявлення про сучасну естраду, покотилася світами, швидко заполонила терени Радянського Союзу, сміливо перейшла кордони «залізної завіси», що відділяли країну від цивілізованого світу, й невдовзі стала гімном світового українства… Але далеко не всі сьогодні знають, що стала вона результатом кількарічної копіткої праці автора (вивчення народних легенд, опрацювання фольклорних збірок, пошуки в них потрібної інтонації…). У творчості В. Івасюка органічно сплелися південноукраїнська наспівність (мама його була родом із Херсонщини, співала багато пісень) й вибагливі західноукраїнські ритми (народився ж-бо й початкову освіту здобув на Буковині). А нескорений дух передав йому тато Михайло Григорович, який зазнав репресій і скуштував тюремної баланди за пресловутий «націоналізм»! Розквіт творчості В. Івасюка припав на застійний морок 60-70 років, коли все українське заборонялося, тож єдиним дозволеним прихистком і виявом українськості залишалася пісня, і він вивів її на недосяжний і досі рівень. Звів на п’єдестал і змусив мало не весь світ співати по-українськи.

Пісні УПА зовсім недавно ще були надбанням усної народної творчості на Західній Україні, проте й зараз іще не стали надбанням широкого загалу. 4-й том «Української музичної енциклопедії» з розлогою фундаментальною статтею «Повстанські пісні» Оксани Шевчук лише готується до друку…а поміж тим вони (як засвідчив концерт) є напрочуд актуальними сьогодні.

Фактично всі пісні (як героїчні, так і ліричні), овіяні ореолом їхніх творців, передають силу і незламність українського духу й соборності нашої Вітчизни. А саме оркестрові обробки Р. Мельника стали тим драматургічним «цементом», що об’єднав окремі номери в цілісну програму патріотичного спрямування. Автор обробок підняв пісенні твори минулого на новий професійний і сучасний рівень - надав їм симфонічної звучності завдяки оркестровому розвитку, розлогим вступам і переграм, грі тембрів і поліфонічним переплетінням, надав їм і сучасного звучання через використання багатої джазової та рок- і поп- стилістики у поєднанні з елементами академічної музики різних епох і стилів тощо. Композитор вияскравив і поглибив національний характер пісенних першоджерел, наповнивши оркестровий супровід багатством засобів української народної, зокрема гуцульської музики, від коломийкових ритмів до тембру цимбал.

Роман Мельник народився на Закарпатті у патріотичній родині, багато членів якої брали безпосередню участь у визвольних змаганнях. Музичну освіту він здобував у Київській спеціалізованій музичній школі ім. М.Лисенка та Санкт-Петербурзькій (тоді Ленінградській) державній консерваторії як блискучий фаготист. Від 1985 року він жив і працював у Львові: був артистом оркестру оперного театру й філармонії, викладачем Львівської музичної десятирічки та ін. Зробив вагомий внесок в українську культуру: в його доробку – понад 500 творів, з-поміж яких – балет «Прозрій!», музика до театральних вистав («Вибори» й «Новорічна вистава»), оркестрово-інструментальні композиції, зокрема фантазії на теми українських пісень, пісень «The Beatles», попурі на пісні В. Івасюка тощо. Та найбільшу кількість складають обробки пісень: українських народних, зокрема колядок, стрілецьких і пісень УПА, а також Я. Барнича, О Білаша, І. Білозіра, В. Івасюка, В. Михайлюка, М. Скорика та ін. Лауреат першої «Червоної рути’89» у складі гурту «Млин», Р. Мельник написав близько 100 пісень для конкурсантів фестивалю (чого вартий лишень «Чорний вовк на червонім снігу» на вірші В. Цибулька!), з якими вони здобули популярність і визнання. Упродовж 2006–2015 Р. Мельник зосередився на національно-патріотичній тематиці, створював музику для концертних програм гурту «Соколи», хору «Дударик», капели «Трембіта» та. ін. Ще 2006 він здійснив інструментальний варіант популярної повстанської пісні «Лента за лентою», синтезувавши в ній риси похідного маршу й болеро. 2009 на вірші львівського поета Івана Пазина було створено цикл героїчних оркестрових мініатюр («Передмова до героїки», «Бункер», «Дух воїна», «Слався!» та ін. – у концерті текст читав Герой України Анатолій Паламаренко). Навіть у страшному сні не могли автори тоді уявити, що їхні пісенні «дітища» стануть напрочуд актуальними і звучатимуть у пам’ять про загиблого у серпні 2014 р. під Іловайськом поетового сина Тараса Пазина. «Лебединою піснею» Р. Мельника стала пісня з промовистою назвою «Побратими», створена наприкінці 2014 року, як безпосередній відгук на події на Донбасі. Лиш оркестрову версію композитор зробити не встиг…

Пісні Володимира Івасюка та УПА в обробках Романа Мельника як і його власні твори виконали юні «свіженькі» лауреати фестивалю „Червона рута’2015“, нещодавно проведеного у прифронтовому Маріуполі. Уляна Ольгіна (м. Калинівка Вінницької обл., 2-га премія), Юлія Бусько (м. Львів, 3-тя премія), Ізабелла Іващенко (м. Ніжин Чернігівської обл., 3-тя премія), Антон Якубовський (2-га премія) і Дар’я Деркач (м. Запоріжжя, 1-ша премія), Діана Шевчук (с. Буяни Волинської обл., 1-ша премія), Мар’яна Слюсар (с. Студене Вінницької обл., дипломантка) – усі вони пройшли підготовку у Школі-майстерні фестивалю “Червона рута” під керівництвом виконавчого директора фестивалю Мирослава Мельника. Порівняно з виступами в Маріуполі молоді переможці продемонстрували явний прогрес у вокальній та сценічній майстерності (приємно, що молодь не почиває на лаврах, а рухається вперед). Виконавці пропустили презентовані пісні через серце й душу, і це не могло не знайти палкий відгук у вдячної публіки. Особливо зворушливо прозвучала «Колискова для Оксаночки» (Оксана Івасюк була присутня в залі). Чудово звучали оркестр (диригенти Сергій Голубничий і Назар Якобенчук) і хор (хормейстер – Анжела Масленнікова), тішив око барвистий український орнамент задника сцени (художниця – Людмила Нагорна), чітко спрацював режисер концертів Віталій Пальчиков. Велику творчу роботу здійснив художній керівник театру Віталій Калітовський.

Безпосередності й щирості концерту додав відомий скрипаль і культуролог Кирило Стеценко – багаторічний голова журі фестивалю. Він розпочинав кожен вечір власною фантазією на 3 українські славні: «Ще не вмерла…», «Многая Літа» та «За Україну…», що додавало програмі урочистості. А також провадив жвавий і змістовний конферанс, розповідаючи про Героїв визвольних змагань та незламний дух Володимира Івасюка. А завершальним акордом був виступ київського дитячого фольклорного гурту «Дай, Боже!», як завжди, патріотичного й зворушливого завдяки малесеньким артистам. Тож гімн «Боже великий, єдиний» зал і присутні на сцені виконували з величезним піднесенням, немов єдиний організм. Важливо було б, щоб ці пісні були записані на СD і, нарешті, увійшли в чати наших FM-станцій (для цього директор «Червоної рути» Тарас Мельник запропонував оголосити громадський збір коштів, а не сподіватися на владу). Тож наостанок залишається подякувати організаторам цього важливого патріотичного заходу – Київському муніципальному академічному театру опери і балету для дітей та юнацтва, Дирекції фестивалю «Червона рута», а також Українсько-британському СП «Комора» за безкоштовне надання звукопідсилювальної техніки, “5 каналу” за безкоштовне анонсування концертів, народним депутат з Буковини, особливо Богдану Онуфрику за благодійну допомогу, Музею ім. В. Івасюка в Чернівцях та родині композитора за сприяння у проведенні концертів.

Ірина Сікорська,
газета "День" №195, 28 жовтня 2015 року