У рамках Всеукраїнського музичного фестивалю «Червона рута-2017» у Міському центрі сучасного мистецтва та культури ім. А. Куїнджі відбулася музейна експозиція «Народна війна 1917-1932 рр.». Протягом трьох діб (з 6 по 8 вересня) виставку переглянуло близько 800 маріупольці та гостей міста, серед яких більша частина були школярі та студенти, а також військовослужбовці.

Підготовлена київським «Меморіалом» та Громадським інститутом історичної пам’яті. На виставці представлені фото та документи, які характеризують злочини комуністичної влади проти місцевого населення. Уперше комплексно подано фото та документальні матеріали, що відображають маловідомі та свого часу ретельно замовчувані факти антибільшовицького опору на території Наддніпрянської України та Донецького краю в 1917–1930-х рр.

Висвітлено також масові селянські виступи, збройні повстання, діяльність підпільних організацій і повстанських загонів проти політики радянського режиму.

Період 1917–1932 років до сьогодні залишається найменш дослідженим та найбільш сфальсифікованим в українській та світовій історіографії. Вирване з контексту, фрагментарне та упереджене представлення фактів породило численні міфи, негативний вплив яких і сьогодні є надзвичайно відчутним. Мали місце замовчування фактів щодо революційних подій доби Української Народної Республіки та встановлення радянської влади в Україні, визвольної боротьби східних українців тощо. У сьогоднішній Україні з вуст політиків та експертів нерідко можна почути уже майже класичну фразу про те, що сучасна незалежність дісталася нашому народові випадково, внаслідок збігу геополітичних обставин, що вона не була результатом тривалого прагнення нації до визволення.

Більш «поблажливі» політики вказують на те, що боротьба і прагнення до незалежності були, але вони мали чітко окреслену регіональну забарвленість, мовляв, незалежності бажало і за неї боролось винятково населення Західної України та жменька «збаламучених» інтелігентів-ідеалістів зі сходу. При цьому, на жаль, нічого не згадується про неймовірно потужний рух опору російсько-більшовицькому режимові, який прокотився Великою Україною в 1917–1932 роках.



Завдячуючи наполегливій роботі Товариства «Меморіал», вчених-дослідників, зібрано десятки тисяч архівних документів, кожний із яких підтверджує, що в Україні точилась грандіозна Народна війна за соціально справедливу і національно самодостатню українську державу. Впродовж 2008–2010 років члени наукового підрозділу товариства «Меморіал», за сприяння керівників архівів України і Служби Безпеки України опрацювали понад 350 фондів і близько 1500 архівних справ обласних, державних та галузевих архівів. Було знайдено й оцифровано близько 70 тисяч сторінок архівних документів періоду 1917– 1945 років невідомих досі науковцям.

В експозиції приведено результати досліджень, які подають відомості про 268 збройних повстань протягом 1917–1932 років. Масові стихійні виступи жорстоко придушувались. Інструкція Ради народних комісарів передбачала повне фізичне знищення повсталих селян та спалення цілих сіл). Уже в 1919–1920 роках (за зізнанням самих більшовиків) проти них зі зброєю в руках виступило в Україні в різний час і різних місцях понад мільйон повстанців, які убили 140 тисяч червоноармійців, чекістів і комуністів, грабіжників із продзагонів.

Численні архівні документи і свідчення очевидців доводять, що не тільки Центральна, а і Східна Україна активно виступала проти ворожої більшовицької влади[ . Саме спротив українців комуністичній окупації став причиною застосування терору голодом у 1932–1933 роках з метою придушити Народну війну, зламати опір нав'язуванню українському народу російської влади, комуністичної ідеології та чужого способу життя.